Українська армія

Деятельность Организации Объединенных Наций по поддержанию мира

yaskov — Wed, 09 Mar 2011 20:54:36 GMT

Деятельность Организации Объединенных Наций по поддержанию мира является уникальным и динамичным инструментом, разработанным Организацией в качестве одного из путей для оказания помощи раздираемым конфликтами странам в создании условий для установления прочного мира. Первая миссия Организации Объединенных Наций по поддержанию мира была учреждена в 1948 году, когда Совет Безопасности санкционировал развертывание военных наблюдателей Организации Объединенных Наций на Ближнем Востоке с целью осуществления контроля за соблюдением Соглашения о перемирии между Израилем и соседними с ним арабскими странами. С тех пор во всех уголках мира в общей сложности было проведено 63 операции Организации Объединенных Наций по поддержанию мира.

Вы не найдете термина «поддержание мира» в Уставе Организации Объединенных Наций, и он не поддается простому определению. Даг Хаммаршельд, второй Генеральный секретарь Организации Объединенных Наций, высказал мнение, что этот термин должен находится в «главе шесть с половиной» Устава, поместив его где-то посредине между традиционными методами мирного урегулирования споров, как, например, переговоры и посредничество, в соответствии с главой VI, и мерами, имеющими более принудительный характер, как предусмотрено в главе VII.

С течением лет в деятельности Организации Объединенных Наций по поддержанию мира произошла эволюция, с тем чтобы она соответствовала необходимости удовлетворения потребностей различных конфликтов и изменяющегося политического ландшафта. Цели Организации Объединенных Наций по поддержанию мира, возникшие в период, когда соперничество в период холодной войны зачастую парализовало деятельность Совета Безопасности, были в основном ограничены деятельностью по поддержанию прекращения огня и стабилизации ситуации на местах, с тем чтобы на политическом уровне можно было предпринять усилия в целях урегулирования конфликта мирными средствами. В состав таких миссий входили военные наблюдатели и имеющие легкое вооружение военнослужащие, которые выполняли функции по контролю, предоставлению докладов и укреплению доверия в целях поддержания прекращения огня и выполнения ограниченных мирных соглашений.
После окончания холодной войны в стратегическом контексте деятельности Организации Объединенных Наций по поддержанию мира произошли резкие перемены, что позволило Организации трансформировать и расширить свои операции на местах и обеспечить переход от «традиционных» миссий, связанных с исключительно военными задачами, к выполнению сложных «многофункциональных» операций, направленных на обеспечение выполнения всеобъемлющих мирных соглашений и оказание помощи в создании основ для обеспечения устойчивого мира. Сегодняшние миротворцы осуществляют широкий круг сложных задач, включая оказание помощи в создании устойчивых институтов управления и контроль за соблюдением прав человека, осуществление реформ сектора безопасности и разоружение, демобилизацию и реинтеграцию бывших комбатантов.
В последние годы также изменился и характер конфликтов. Деятельность Организации Объединенных Наций по поддержанию мира, первоначально рассматривавшаяся как средство урегулирования межгосударственных конфликтов, во все большей степени применяется к урегулированию внутригосударственных конфликтов и гражданских войн. Хотя вооруженные силы по-прежнему являются хребтом большинства операций по поддержанию мира, многоликая деятельность операций по поддержанию мира в настоящее время включает администраторов и экономистов, сотрудников полиции и юридических экспертов, саперов и наблюдателей за проведением выборов, наблюдателей в области прав человека и специалистов по гражданским вопросам и вопросам управления, гуманитарных сотрудников и экспертов по вопросам коммуникации и общественной информации.

Деятельность Организации Объединенных Наций по поддержанию мира находится в процессе постоянной эволюции как с концептуальной, так и с оперативной точки зрения, с тем чтобы решать новые проблемы и реагировать на новые политические реалии. Перед лицом возрастающего спроса на все более широкий круг сложных миротворческих операций Организация Объединенных Наций в течение нескольких последних лет испытывала всевозрастающий спрос на свои ресурсы и сталкивалась с беспрецедентными проблемами. Организация решительно стремится к тому, чтобы нарастить свой потенциал по осуществлению и обеспечению полевых операций и тем самым содействовать выполнению наиболее важной функции Организации Объединенных Наций, а именно поддержанию международного мира и безопасности.

Демократичний контроль за діяльністю СБ України

yaskov — Wed, 09 Mar 2011 12:14:08 GMT

На виконання доручення Президента України від 21 жовтня 2005 року № 1-1/1138 в Україні здійснюється Комплексний огляд Служби безпеки як складової сектору безпеки України, результатом якого мають бути пропозиції щодо широкоформатного реформування структур безпеки нашої держави. Комплексний огляд сектору безпеки є інтелектуальною аналітичною оцінкою стану складових безпеки з метою наступного приведення їхньої структури і завдань у відповідність до вимог ефективної протидії реальним та потенційним загрозам національній і державній безпеці, економічних можливостей держави, сучасних європейських та євроатлантичних стандартів. Комплексний огляд Служби безпеки як складової сектору безпеки України проводиться у чотири етапи. Підсумком заходів Комплексного огляду має стати модель Служби безпеки України зразка 2015 року та пропозиції щодо шляхів її реалізації. Підсумкові документи Комплексного огляду мають бути відкриті для громадськості. Стан демократичного контролю за діяльністю СБ України Однією із складових системи національної безпеки є посилення демократичного цивільного контролю за діяльністю у сфері державної безпеки Розвиток громадянського суспільства і його демократичних інститутів в країнах перехідного періоду і в Україні зокрема, об'єктивно вимагає розробки та впровадження дієвого цивільного контролю над системою внутрішніх служб безпеки держави, який відповідає формам, змісту та практиці, прийнятих у демократичних країнах. Враховуючи євроінтеграційні спрямування України, вагомого значення набуває потреба наближення національного законодавства до стандартів ЄС і НАТО. Відповідне завдання випливає з прийнятих політичних рішень та правових актів України. Водночас слід враховувати такі принципові чинники: 1. Спеціальні служби та правоохоронні органи країн ЄС і НАТО, як свідчать результати досліджень, відрізняються порядком створення, підпорядкування, законодавчою регламентацією їх діяльності, структурною побудовою тощо. За системою організації і контролю спецслужби європейських країн можна умовно розділити на три моделі: американська (підпорядкування президенту країни), британська (підпорядкування прем'єр-міністру) і французька (підпорядкування президенту і прем'єр-міністру). Наявність різних моделей, об'єктивно призводить до відмінностей в організаційній побудові системи контролю у різних країнах; 2. Основні принципи побудови системи контролю над службами внутрішньої безпеки і правоохоронними органами визначені рекомендаціями ПАРЄ 1402 (1999), 1713 (2005); 3. При вирішенні проблем сектору безпеки, країни ЄС і НАТО, переважно керуються національними інтересами, власним законодавством, традиціями та історичним досвідом. Відповідно до Конституції України, Закону „Про Службу безпеки України" та інших правових актів, на сьогодні створено систему контролю за діяльністю СБ України. Основними її рівнями можна виділити: парламентський контроль, контроль Президента України і судовий контроль. Контроль законодавчої влади Відповідно до положень ст. 85 Конституції України та ст. 31 Закону "Про Службу безпеки України" з боку Верховної Ради України постійний контроль за діяльністю СБ України і дотриманням нею законодавства здійснює Комітет з питань національної безпеки і оборони. Голова Служби безпеки регулярно інформує Верховну Раду України і вказаний Комітет про стан державної безпеки, дотримання чинного законодавства, забезпечення прав і свобод громадян та з інших питань, щорічно подає Верховній Раді України звіт про діяльність СБ України. У порядку, визначеному законодавством, Служба безпеки також відповідає на запити постійних і тимчасових комітетів (комісій) Верховної Ради України і народних депутатів України. Поряд з цим, важливим чинником, який свідчить про наявність прямого контролю парламенту за діяльністю СБ України є конституційно визначена компетенція Верховної Ради щодо надання згоди на призначення посаду або звільнення Голови Служби, а також по затвердженню загальної структури, чисельності та визначення завдань і функцій СБ України. Відповідно до Закону „Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю", контроль за виконанням Службою безпеки приписів законодавства у цій сфері і витрачанням коштів, які виділяються на вказані цілі покладено на Верховну Раду України та її Комітет з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією. Не менш вагомим фактором, що свідчить про здійснення контролю Верховною Радою України за діяльністю Служби безпеки є запровадження Інституту Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. На Уповноваженого, згідно з чинним законодавством покладено розгляд звернень громадян щодо можливих порушень їх прав; внесення подання з питань дотримання прав і свобод громадян Генеральному прокурору, керівникам правоохоронних органів та спецслужб; надання відповідних пропозицій щодо прийняття законодавчих актів. Водночас, контроль за використанням бюджетних коштів, що виділяються Службі безпеки України, покладено на Рахункову палату Верховної Ради України. Наведене свідчить, що безпосередній і постійний контроль за діяльністю Служби безпеки України здійснює законодавчий орган держави через Комітети з питань національної безпеки і оборони та з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, Уповноваженого з прав людини та Рахункову палату. Президентський контроль Відповідно до п. 14 ст. 106 Конституції України, ст. 32 Закону „Про Службу безпеки України", контроль за діяльністю СБ України також здійснюється Президентом України. Згідно приписів вказаних правових актів, Служба безпеки регулярно, в порядку визначеному Президентом України інформує його, членів Ради національної безпеки і оборони України з основних питань своєї діяльності, а також про випадки порушення законодавства і, на їх вимогу, подає інші необхідні відомості. Окрім цього Голова Служби щорічно подає Президенту України письмовий звіт про діяльність СБ України. Одним з механізмів президентського контролю над Службою безпеки є створення Інституту Уповноваженого з питань контролю за діяльністю СБ України, до повноважень якого віднесено здійснення контролю за дотриманням конституційних прав громадян і законодавства в оперативно-розшуковій діяльності СБ України, а також за відповідністю виданих нею нормативно-правових актів законам України. Нині сформовано чіткі правові механізми реальної участі апарату Уповноваженого у контролі за діяльністю органів безпеки. Так, Указом Президента України від 22.10.1998 року № 1172/1998 Уповноважений з питань контролю за діяльністю СБ України відповідно до покладених на нього завдань: вивчає та аналізує з метою визначення їх відповідності Конституції і законам України положення, накази, розпорядження, вказівки, інструкції, видані Службою безпеки України, приймає рішення про їх реєстрацію та включення до Єдиного державного реєстру нормативних актів, а також стратегічні і тактичні настанови керівництва Служби безпеки України щодо пріоритетних напрямків роботи; перевіряє факти перешкоджання посадовими особами законним діям співробітників Служби безпеки України під час виконання ними службових обов'язків та факти порушення соціальних і правових гарантій їх захисту; розглядає за вказівкою Президента України звернення щодо порушення конституційних прав і свобод громадян, інших порушень в діяльності Служби безпеки України; одержує в разі потреби від міністерств, інших центральних органів виконавчої влади експертні оцінки з окремих питань; проводить в разі потреби з відома керівництва Служби безпеки України або її регіональних органів співбесіди з особовим складом Служби; подає Президентові України доповіді та висновки про результати своєї роботи; надсилає Службі безпеки України методичні рекомендації, узагальнення, довідки щодо нормотворчої роботи. Для виконання вказаних завдань Уповноваженому Президента України з питань контролю за діяльністю Служби безпеки України та його заступнику надано зазначеним Указом надані відповідні права. Контроль судової влади Нормативно-правовими актами України передбачено здійснення контролю за діяльністю Служби безпеки України також з боку судової гілки влади. Він полягає у розгляді наявних в СБ України матеріалів, у т.ч. які містять державну таємницю, що подаються оперативними підрозділами для отримання дозволів на проведення заходів, пов'язаних із тимчасовим обмеженням конституційних прав людини і громадянина. Зокрема, Законами "Про оперативно-розшукову діяльність" та "Про контррозвідувальну діяльність" чітко встановлено, що проведення заходів, які тимчасово обмежують конституційні права особи (негласне проникнення до житла чи іншого володіння особи, зняття інформації з каналів зв'язку,(контроль листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої (кореспонденції, застосування інших технічних засобів одержання інформації) проводиться виключно за рішенням суду або у порядку, узгодженому з Головою Верховного Суду України та Генеральним прокурором України (оперативно-технічні заходи, що проводяться з метою отримання розвідувальної інформації, запобігання і припинення розвідувально-підривних посягань спеціальних служб іноземних держав та іноземних організацій, у т.ч. терористичних). Аналіз рекомендацій ПАРЄ (Резолюція 1402/1999) стосовно демократичного контролю за внутрішніми службами безпеки дозволяє виділити такі основні вимоги щодо його здійснення: 1. Органи законодавчої влади мають створювати чіткі й адекватні закони, зокрема, які визначають види оперативної діяльності, що загрожують порушенням прав громадян, умови її здійснення, вимоги щодо дотримання законності. Ці органи також мають контролювати бюджет спецслужб, у т. ч. шляхом вибіркових перевірок і надання річних звітів про використання бюджетних коштів. 2. Органи виконавчої влади повинні здійснювати послідовний контроль за діями спецслужб, наприклад, зобов'язуючи їх надавати щорічні звіти про свою діяльність. Відповідний міністр повинен нести політичну відповідальність за нагляд над спецслужбами, а його відомство - мати можливості для ефективного контролю. Він також зобов'язаний надавати в парламент річні звіти про діяльність внутрішніх служб безпеки. З урахуванням моделі побудови спецслужб: американської, британської чи французької, вказана рекомендація у країнах - членах Ради Європи реалізується лише за наявності цієї вимоги у національному законодавстві. 3. Органи судової влади повинні мати право на проведення активного попереднього і наступного контролю, у т. ч. право надавати дозвіл на здійснення окремих заходів, що можуть призвести до порушення прав людини. Основним принципом наступного контролю є розгляд судом звернень громадян щодо порушення їх прав органом безпеки. 4. Інші органи (наприклад, омбудсмен, уповноважений із захисту інформації) мають бути наділені правом здійснювати постійний контроль (у будь-яких справах) за спецслужбами; 5. Приватні особи повинні мати право доступу до інформації, зібраної внутрішніми службами безпеки. Винятки щодо реалізації цього права, пов'язані з інтересами національної безпеки, мають бути визначені законом. Зазначене дає усі підстави для висновків про те, що основні принципи побудови системи цивільного контролю за діяльністю Служби безпеки України, які закріплені у рекомендаціях ПАРЄ нині враховано, а також сформовано і врегульовано у правовому відношенні чіткий механізм здійснення постійного контролю за діяльністю СБ України на всіх рівнях, зокрема: Верховною Радою України ухвалено низку законів у сфері безпеки, які врегульовують організацію та діяльність СБ України та інших правоохоронних органів і спеціальних служб. Поточний контроль за роботою Служби безпеки і додержанням нею законів покладено на профільні комітети Верховної Ради, а використання бюджетних коштів – на Рахункову палату; постійний контроль за діяльністю СБ України здійснюється Президентом України та Уповноваженим з питань контролю за діяльністю Служби безпеки; органи суду надають дозволи на проведення заходів, які тимчасово обмежують права людини і громадянина. Усі громадяни можуть звертатися до суду із заявами щодо можливого порушення їх конституційних прав; Уповноважений Верховної Ради з прав людини розглядає звернення громадян щодо можливих порушень їх прав; вносить подання з питань дотримання прав і свобод громадян Генеральному прокурору, керівникам правоохоронних органів та спецслужб; надає відповідні пропозиції щодо прийняття законодавчих актів; кожний громадянин відповідно до Закону „Про інформацію" може звернутися до спецслужб чи правоохоронних органів з того чи іншого питання. Такі запити обов'язково розглядаються відповідно до компетенції та вимог закону. Водночас аналіз системи демократичного контролю за діяльністю СБ України свідчить про необхідність вжиття окремих заходів щодо її удосконалення, зокрема: відповідно до рекомендацій ПАРЄ № 1713 (2005), контроль за діяльністю спецслужб має здійснювати спеціальний комітет парламенту, який у Верховній Раді України на сьогодні відсутній; в новій редакції Закону України "Про Службу безпеки України" доцільно зберегти діяльність інституту Уповноваженого Президента України з питань контролю за діяльністю Служби безпеки України, ефективність якого була підтверджена у минулі роки; з урахуванням досвіду країн ЄС і НАТО доцільно віднести до державної таємниці частину відомостей щодо конкретних складових бюджетного фінансування СБ України із залишенням контролю за використанням коштів держбюджету за Рахунковою палатою Верховної Ради України; потребує удосконалення сфера громадського контролю над Службою безпеки України. Для цього, пропонується законодавчо закріпити норму про діяльність створеної при Голові Служби безпеки України Громадської консультативної ради.

ДЖЕРЕЛО : www.sbu.gov.ua

Музей збройних сил України

yaskov — Fri, 04 Mar 2011 17:59:17 GMT

Адреса: вул. Грушевського, 30/1 Телефон: +38(044) 294 62 12, +38(044) 294 64 76 Розклад роботи: щодня з 10:00 до 17:00, вихідні - понеділок, вівторок. Як дістатися: від ст. метро Арсенальна їхати автобусами № 55, 62 до зупинки Кріпосний провулок.

Музей збройних сил
Музей збройних сил України в Києві відкрив свою першу експозицію 14 червня 1996 року. Серед присутніх на урочистій церемонії були військовослужбовці, ветерани Збройних сил, а також іноземні гості. Перша виставка називалася "Збройні сили України: Витоки (1917-1991 роки)". Всі історичні події, представлені в експозиції музею, розгортаються у хронологічній послідовності, тому у відвідувачів складається враження реальної присутності. Гордістю музею є колекція військової зброї та бойових нагород. На відкритому майданчику Національної академії оборони України виставлена експозиція військової техніки. Музей збройних сил України в Києві складається з восьми тематичних залів. Один із залів присвячено військовій справі на прадавніх українських землях. В експозиції виставлені примітивні знаряддя праці кам'яного віку, лук й стріли середньокаменного періоду, перші суто бойові засоби (кам'яні сокири та булави) епохи неоліту. З розвитком суспільства з'являються захисні обладунки та бойові колісниці, виконані з бронзи. Експозиція в повній мірі характеризує військову справу кіммерійців, іраномовних скіфів, готів, гунів, слов'ян. В експозиції використано реконструкції С.Д. Крижицького, Д.Ю. Нужного, матеріали, привезені з експедицій-розкопок Ю.В. Болтрик, С.М. Братченко та багатьох інших. Цікавим для екскурсантів є зал музею під назвою "Збройні сили України в 1917-1920 роках". Експозиція присвячена трьом основним темам: Формування Збройних Сил, Центральна Рада; Збройні сили в період Гетьманства; Збройні сили УНР та ЗУНР. Матеріали, представлені в експозиції, переносять відвідувачів у той період, коли починалося зародження збройних формувань на території нинішньої України, розповідають про українізацію підрозділів Російської армії. Досить цікаво представлені матеріали про діяльність Головного Військового секретаріату Центральної Ради, загонів січових стрільців. Експозиція також барвисто описує зародження та історичний розвиток Вільного та Червоного Козацтва. До уваги тих, хто цікавиться періодом Гетьманської України, в експозиції музею виставлені особисті речі одного з гетьманів української держави П. Скоропадського. Також тут представлені зброя, документи та фотографії. Наступний зал носить назву "Збройні сили України в 1921-1945 роках". Експозиція характеризує особливості зародження та подальшого формування Української армії в складі Радянської армії. Тут розкрито дві основні теми: Розвиток Збройних сил у період з 1921 по 1940 роки; Україна в період Великої Вітчизняної війни (1941-1945 роки). Екскурсантам розповідають про реорганізацію Робітничо-селянської Червоної армії, скорочення чисельності військ Збройних сил України й Криму, військову реформу 1924-1925 років. Матеріали експозиції живописують початковий період війни (оборону Києва, Севастополя, Одеси), боротьбу Лівобережної та Правобережної України в 1941-1943 роках. Наявні цікаві матеріали про збройну боротьбу партизанських загонів Ковпака, Сабурова та Української Повстанської армії. У повному обсязі представлена історія зародження Українського військового флоту. В експозиції детально описаний заключний період війни, до уваги відвідувачів пропонується Акт про військову капітуляцію, підписаний 8 травня 1945 року. Історія "Військових сил СРСР на території України в 1945-1991 роках" представлена в наступному залі. Тут виставлені поствоєнні матеріали, що описують територіальні військові округи: Київський, Харківський, Таврійський, Одеський, Прикарпатський та Львівський. Експозиція свідчить про те, що до початку 1990 років на території України залишилося тільки три військові округи: Київський, Одеський та Прикарпатський. Проходячи в наступний зал, потрапляємо в світ сучасних Збройних сил України. Тут виставлені кілька законодавчих документів, які підтверджують формування власних збройних сил України після проголошення її незалежності в 1991 році. Експозиція говорить про те, що за період з 1991 по 2001 рік був значно скорочено кількісний склад армії, ліквідовано велику частину техніки та озброєння. Україна отримала статус без'ядерної держави. Виставка розповідає відвідувачем про те, що на сьогоднішній день Збройні сили України складаються з Сухопутних військ, військ Протиповітряної оборони, Військово-Повітряних та Військово-Морських сил. Крім виставкової діяльності музей видає власний військово-історичний альманах "Українська армія". Музей постійно веде пошук експонатів, пов'язаних із військовою історією України.

Контрактною українська армія стане не раніше 2025

yaskov — Fri, 04 Mar 2011 17:48:05 GMT

Перехід Збройних сил України на контрактний принцип комплектування, з урахуванням фінансово-економічних можливостей держави, планується здійснити до 2025 року

Про це в інтерв´ю журналу "Військо України" (№ 1 за 2011 рік) заявив начальник Генерального штабу - головнокомандувач Збройних сил України генерал-полковник Григорій Педченко.
Він зазначив, що питання продовження терміну переходу на контрактну службу до 2025 року виник не випадково та зумовлений низкою об´єктивних і суб´єктивних факторів.
Насамперед, за його словами, "виконанню завдань переходу на контрактний принцип комплектування завадило обмежене фінансове та матеріально-технічне забезпечення Збройних сил України у попередні роки". "Це не дозволило створити ті мотиваційні чинники та умови проходження військової служби, які б залучали громадян і спонукали їх робити свідомий вибір на користь проходження військової служби за контрактом", - заявив Педченко.
Начальник Генштабу ЗСУ пояснив, що, "проаналізувавши обсяги прогнозних показників видатків державного бюджету на потреби оборони на період до 2023 року і реальну (мінімальну) потребу в коштах на виконання основних заходів професіоналізації ЗСУ, можна констатувати, що ми не зможемо забезпечити у повному обсязі задекларований раніше перехід до 2015 року комплектування Збройних сил військовослужбовцями контрактної служби".
"Враховуючи сьогоднішню непросту економічну ситуацію в державі, Генеральним штабом спільно з Міністерством оборони України опрацьована стратегічна лінія щодо професіоналізації Збройних сил з урахуванням фінансово-економічних можливостей держави, передбачає завершити перехід на контрактний принцип комплектування до 2025 року", - резюмував Педченко.
Він зазначив, що вже підписав відповідні директивні документи, які передбачають оптимізацію управлінського апарату Генерального штабу ЗСУ та скорочення його загальної чисельності на 30%.
"Особливої актуальності цей напрямок роботи набуває у світлі ініційованої Президентом України адміністративної реформи державного управління. Так, заплановані на найближчу перспективу заходи дозволять нам значно скоротити чисельність органів військового управління всіх рівнів, привести їх у відповідність до тих завдань, які сьогодні стоять перед Збройними силами", - сказав начальник Генерального штабу ЗСУ.
Нагадаємо, Президент України Віктор Янукович у своїй передвиборчій програмі "Україна для людей" в розділі "Сильна армія" заявив: "Я проведу військову реформу і забезпечу перехід на контрактну армію з 2011 року".
За матеріалами «УНІАН»
Фото: PHL
Джерело: Comments.UA

Украинская "Альфа"

yaskov — Fri, 04 Mar 2011 17:42:02 GMT

О знаменитой, еще союзной "Альфе" в свое время было написано много статей, книг и снято фильмов. После распада Советского Союза в странах СНГ были созданы свои антитеррористические подразделения, о деятельности которых в прессе информация появляется редко. Однако представители родственных структур внимательно следят за работой друг друга. В неофициальной табели о рангах украинская "Альфа" котируется довольно высоко. Не случайно за подразделением закрепилось старое привычное название, хотя официально оно именуется "Главным управлением по борьбе с терроризмом, защите участников уголовного судопроизводства и сотрудников правоохранительных органов Службы безопасности Украины", или просто Главным управлением "А" СБУ. 23 июня исполняется 10 лет со дня его образования. Предыстория В начале 80-х годов в некоторых странах прокатилась волна терактов. Это подтолкнуло правительство к созданию специальных подразделений, призванных профессионально противостоять этому явлению. Председатель КГБ СССР Юрий Андропов 28 июля 1974 г. подписал приказ о создании антитеррористической группы "А". Со временем в регионах были созданы внештатные группы, которые в основном занимались борьбой с воздушным терроризмом. Вскоре рост числа террористических проявлений обусловил создание на местах специальных подразделений на штатной основе. В Киеве такое подразделение начало функционировать в 1990 г. Зона его ответственности распространялась на территорию Украинской и Молдавской ССР. В тот год был зафиксирован всплеск угона воздушных судов: 9 июня - из Минска в Стокгольм, 18 июня - из Измаила в Турцию, 19-го - из Риги в Хельсинки, 24-го - из Таллинна в Хельсинки, 28-го - попытка угона в Турцию самолета "Ту-154", совершавшего рейс Краснодар-Оренбург-Краснодар, 30 - угон самолета из Львова в Стокгольм. Но задача новых формирований сводилась не только к борьбе с воздушным терроризмом. В соответствующих документах указывалось: "специальное оперативно-боевое подразделение предназначено для локализации и пресечения террористических и экстремистских акций, других особо опасных преступлений, в т. ч. для проведения операций во взаимодействии с другими заинтересованными подразделениями в борьбе сорганизованной преступностью..." После провозглашения независимости Украины подразделение было реорганизовано в службу "С", которая стала самостоятельным структурным подразделением СБУ. На ее счету в 1991 - 1994 гг. было немало спецопераций, в основном в сфере борьбы с организованной преступностью. Однако наиболее известной и значительной считается операция под названием "Щит Украины".

Кто работает в "Альфе" Попасть в "Альфу" чрезвычайно сложно. Все кандидаты проходят множество тестов и проверок. Из десяти человек, предварительно отобранных в армейских и других спецподразделениях, а также из спортсменов, окончательно останавливаются на 1-2, обладающих необходимыми физическими и морально-волевыми качествами, психологической устойчивостью, навыками, знаниями, жизненным опытом. Основной состав подразделения - офицерский корпус. Все имеют высшее образование, в основном юридическое, а некоторые из руководящих работников даже два. Система отбора кандидатов полностью соответствует мировой практике кадрового обеспечения подобных оперативно-боевых структур. В настоящее время в Главном управлении проходят службу 4 мастера спорта международного класса, 29 мастеров спорта. Многие сотрудники - уникальные специалисты в определенной сфере деятельности (взры-вотехника, снайперское дело, воздушно-десантная подготовка и т. д.). Особо ценятся и почитаются в подразделении такие понятия, как боевое товарищество и братство, духовное единство, порядочность, честь. Для сотрудников "Альфы" это не пустые слова. Все эти годы у них неизменный девиз: "Жизнь - Родине. Честь - никому". Александр СКРИПНИК,
начальник пресс-центра СБ Украины

Скачать видео Учения Альфы(СБУ) 13,78 мб

Украинская армия получила 20 новых танков "Булат"

yaskov — Wed, 13 May 2009 07:21:30 GMT

Государственное предприятие «Завод им. Малышева» завершил выполнение контракта на изготовление 20 танков БМ «Булат» для Вооруженных сил Украины. Об этом сообщил исполняющий обязанности генерального директора ГП «Завод им. Малышева» Алексей Подгорный.

«Сегодня мы осуществляем поставку еще десяти «Булатов» в приложение к отправленным ранее машинам и этим самым завершаем выполнение военного заказа 2008-го года», - сказал Подгорный.

«Контракт, стоимость которого составляет около 100 млн. грн., выполнен досрочно, - сказал он, напомнив, что первые 10 машин БМ «Булат» были отгружены армии еще в конце сентября этого года.

«Фактически это новый танк, который отвечает всем требованиям к современным машинам такого типа», - сказал Подгорный.

По словам главного инженера ГП «Завод им. Малышева» Константина Исяка, предприятие имеет достаточные мощности для наращивания объемов выпуска БМ «Булат», и при надлежащем финансировании «можно бы было легко выпускать 30-40 машин в год, а со временем и до сотни таких танков».

По материалам УНИАН

Портал «Дело»

Украинские военные примут участие в учениях НАТО в Грузии

yaskov — Wed, 13 May 2009 07:13:00 GMT

Украинские военные примут участие в учениях НАТО в Грузии 06.05.09, 14:08

Пять офицеров Вооруженных Сил Украины примут участие в учениях НАТО в Грузии. Об этом сообщает УНИАН со ссылкой на пресс-службу Минобороны.

"В этих учениях будут принимать участие пять украинских штабных офицеров. Они отбудут в Грузию ближе к 11 мая, когда, собственно, начнется активная фаза учений", - сообщил офицер Управления пресс-службы Минобороны Константин Садилов.

Он уточнил, что украинские военнослужащие отбывают в Грузию как военный штабной персонал, без оружия, и потому решения Верховной Рады для такого формата участия в учениях не нужно.

Сегодня, 6 мая, в Грузии начинаются учения НАТО Cooperative Lancer/Cooperative Longbow-2009", которые проводятся в рамках программы Альянса "Партнерство во имя мира".

КрАЗ станет базовым грузовиком украинской армии

yaskov — Wed, 13 May 2009 07:06:13 GMT

На днях ХК «АвтоКрАЗ» посетили группа генералов и офицеров Генерального штаба. Визит был связан с реализацией плана перевооружения украинской армии автомобилями КрАЗ.

Проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України

yaskov — Tue, 12 May 2009 14:01:59 GMT

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України

Відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» постановляю:

1. Затвердити Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (додається).
2. Установити, що контракти про проходження військової служби, які були укладені до набрання чинності Законом України від 4 квітня 2006 року № 3597-IV «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», діють протягом строку, на який вони були укладені.
3. Поширити дію Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого цим Указом, та статті 2 цього Указу на військовослужбовців внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України.
4. Внести до статті 2 Указу Президента України від 7 листопада 2001 року № 1053 «Про положення про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців» (зі змінами, внесеними Указами від 5 січня 2004 року № 9, від 17 липня 2006 року № 619 та від 19 жовтня 2007 року № 982) зміну, виклавши її в такій редакції:
«2. Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, Положення про проходження військової служби солдатами (матросами) сержантами і старшинами Збройних Сил України, Положення про проходження військової служби (навчання) за контрактом у Збройних Силах України курсантами (слухачами) вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, затверджені зазначеним Указом, поширюються на військові формування, крім Збройних Сил України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та Управління державної охорони України».
5. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

Президент України Віктор ЮЩЕНКО
10 грудня 2008 року

Джерело: Офіційний сайт Президента України

«ЯКЩО ЗАВТРА ВІЙНА»... УКРАЇНА ДО НЕЇ НЕ ГОТОВА

yaskov — Tue, 12 May 2009 13:46:07 GMT

«ЯКЩО ЗАВТРА ВІЙНА»... УКРАЇНА ДО НЕЇ НЕ ГОТОВА

«ЯКЩО ЗАВТРА ВІЙНА»... УКРАЇНА ДО НЕЇ НЕ ГОТОВА

Аскольд ЄРЬОМІН

          («ВЗ»). — Після формування уряду питання НАТО втратило штучну, привнесену політиканами гостроту. Бойові феодосійські бабусі, які мужньо протистояли “американській експансії”, розійшлися по лавочках біля своїх під’їздів. Парламент без проблем проголосував за допуск на територію України іноземних військових формувань, і спільні навчання, довкола яких зламали стільки списів, відбудуться.

          Ось і Віктор Янукович згадав, як він разом з Генсеком НАТО відкривав у Донецьку завод зі знищення протипіхотних мін... Час підійти до питання НАТО без зайвих емоцій. Бо ж насправді Північно-Атлантичний альянс - це не проблема. Проблема в іншому: як Україні забезпечити собі в сучасному світі реальну безпеку?

          Ставлення України до тих чи інших блоків має бути насамперед прагматичним, - говорить Сергій Згурець, керівник наукових програм Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння. - Тобто - який шлях для України є більш вигідним? І чим цю вигоду вимірювати: рівнем безпеки, економічною користю чи якимись іншими речами? Візьмемо військовий вимір. Хоча Україна реформує свою систему безпеки з певною орієнтацією на європейські стандарти, на стандарти НАТО, насправді вона є країною, яка в разі небезпеки захищатиметься власними силами. У якому стані Збройні сили України? Цього року маємо найбільший оборонний бюджет за весь час існування української армії - близько восьми мільярдів гривень. Начебто оптимістична сума, але водночас міністр оборони України Анатолій Гриценко говорить про те, що ситуація в армії критична. Чому? З цих восьми мільярдів два - це так званий спецфонд, який має бути наповнено за рахунок продажу зайвого майна Міністерства оборони. Цих грошей немає. Бюджет дорівнює лише шести мільярдам гривень, тобто близько 1,2 мільярда доларів. Оборонний бюджет Німеччини - шість мільярдів євро, Польщі - близько трьох мільярдів євро. Тобто країни, які мають меншу територію і перебувають в рамках безпеки НАТО, мають більші оборонні бюджети, а значить, більшу ефективність збройних сил.

          - Україна - не Німеччина. Може, нам і того мільярда з гаком доларів вистачає?

          - Бюджету української армії вистачає лише для підготовки Об’єднаних сил швидкого реагування, чисельність яких - 60-70 тисяч особового складу. Це лише частка 240-тисячних ЗСУ, яка здатна гарантувати безпеку в рамках одного локального конфлікту. Умовно в Україні є чотири напрямки потенційної зовнішньої загрози. Теоретично Об’єднані сили можуть захистити від нападу лише з одного напрямку.

          - А практично?

          - Коли виникла реально загрозлива ситуація довкола острова Коса Тузла, виявилося, що питання забезпечення обороноздатності лежить не у військовій, а у військово-політичній площині. Якщо навіть уявити, що вся 240-тисячна українська армія була б абсолютно боєготовою, вона не змогла б протистояти армії чисельністю понад мільйон осіб. Відразу згадали про Меморандум безпеки, укладений після нашого добровільного ядерного роззброєння, - начебто цей меморандум має гарантувати безпеку Україні у випадках, коли існує загроза її територіальній цілісності (гарантами безпеки виступили в меморандумі всі ядерні країни). Але парадокс: у ситуації з Тузлою територіальній цілісності України загрожував один із підписантів меморандуму - Росія. Постає питання - що або хто може гарантувати Україні реальну, а не декларативну безпеку?

          - А офіційний нейтральний статус України таким захисником бути не може?

          - Де-факто Україна якраз і перебуває у цьому статусі. І що? Ситуація з Тузлою яскраво проілюструвала: ми не маємо механізму залучення інших країн до вирішення спірних питань у випадках, коли військова міць держави, з якою виникла суперечка, суттєво переважає військову міць України. Тому з точки зору військової безпеки ідея блокування є об’єктивною.

          - Блокування з ким?

          - Країни-члени НАТО Україні ніколи не загрожували, а з Росією проблеми виникали. Це й невизнання кордонів, це й інциденти в Криму, пов’язані з навчаннями морської піхоти Чорноморського флоту, це й ситуація довкола Тузли. Тож з точки зору вирішення проблем безпеки оптимальним шляхом є приєднання до НАТО. Приєднання до Альянсу пов’язане з деякими іншими дивідендами. Наприклад, вступ до НАТО Польщі призвів до змін у сприйманні її Європою. Польщу в рамках НАТО почали сприймати як країну, що житиме за стандартами бізнесу, які існують на європейському просторі, - значить, в Польщу можна вкладати гроші. Вступ до НАТО приносить економіці країни додаткову вартість.

          - Але більшість населення України наразі проти приєднання до НАТО…

          - Тут спрацьовує українська ментальність - наша хата скраю. Нам нічого не треба, ми нікого не зачіпаємо… Можливо, це так - але тільки поки наш хутір не горить. Бо коли він горить, то крайня хата вже нікого не рятує. Через якусь мить загориться й твоя хата… Щодо НАТО в Україні існує стереотип, особливо після бомбардувань Югославії. Але вплив цього стереотипу був би значно меншим, якби українська влада пояснила народу переваги вступу до Альянсу. Треба, щоб кожен українець зрозумів: вступ до НАТО вигідний йому особисто, а не лише правлячій верхівці. Якщо українцям розтлумачать, що вступ до НАТО забезпечить збільшення зарплати, ваші діти зможуть спокійно їздити в Європу й там навчатися, а ваші батьки отримають значно більшу пенсію, ніж зараз, бо в країнах НАТО інші стандарти життя, - оце люди зрозуміють. А в нас усе заполітизовано. Що виконали, що не виконали, що гармонізували, що не гармонізували, - ну кого це цікавить?

          - В НАТО наразі не виходить, нейтралітет теж не годиться… А Шанхайська організація співробітництва (ШОС)?

          - У ШОС першу скрипку грають дві держави, Китай і Росія, які хочуть повернути світ до біполярної схеми. Американці останні три-п’ять років почувалися володарями світу, наробили купу помилок, і всі зрозуміли, що однополярна модель світу вразлива. Потрібна противага. Китай і Росія є стрижнем ШОС, приєднання Індії, Узбекистану, Таджикистану тощо принципово цієї ідеології не змінює. Чи має зважати на ШОС Україна? Китай швидко прогресує. Цей прогрес підживлює Росія. Чому це їй вигідно? Роздування потужності Китаю через певний час спровокує його бажання розібратися з Тайванем. Величезний китайський військовий потенціал переключить увагу американців із Європи на Китай. Коли виникає будь-яка подібна напруга, проблеми, які з точки зору супердержав є меншими, взагалі не згадуються. Коли Китай почне воювати за Тайвань, Росія зможе спокійно підняти питання статусу Криму. І зможе його вирішити, оскільки позаблоковій Україні ніхто не прийде на допомогу.

          - То, може, є сенс Україні в той ШОС вступити? «Своїх» буцімто не б’ють…

          - Ідею приєднання України до ШОС частина українських експертів до керівництва держави доводила. Деякі працівники національних інстутитів писали Леоніду Кучмі доповідні записки. Мовляв, вступ до ШОС є варіантом для України: ми обійдемо Росію і будемо активно співпрацювати з Китаєм, і він тоді нібито зможе бути головним партнером України й захисником наших національних інтересів… Ідея нібито не без сенсу. Але - Китай дуже прагматичний. Ми не можемо забезпечити Китаю ті речі, які забезпечує йому Росія. Не можемо дати китайцям стільки, щоб вони гарантували нам безпеку. Не можемо дати їм енергоресурси, ми не можемо дати їм ту кількість ноу-хау і оборонних технологій, які дає їм Росія.

          - ШОС є проектом на противагу об’єднаній Європі?

          - ШОС - це спроба створити противагу впливу США. Це блок, у перспективі конфліктний з Америкою, а потенційно також із НАТО - системою насамперед європейської безпеки. Піти в ШОС - значить повністю відкинути європейський вектор розвитку України. ШОС має виразний азіатський підтекст. Можливо, українців у певному сенсі можна вважати азіатами… Але навчатися українці чомусь хочуть в європейських, а не в китайських вузах, правда? Інерція нашого суспільства спрямована в європейському напрямку.

          (Збережено правопис ори∂іналу — ред.).

Джерело ("ГОМІН УКРАЇНИ")http://www.homin.ca/news_view.php?category=ZSU&news=1963&lang=ua